Історію не можна змінити, як і обдурити генетику.
Берізки шумлять в головах нащадків росіян, яких
завезли в ешелонах у 1933 році до виморених
голодом українських сіл по всій Україні. Мені
розповідав один співак, який у 80-роках – лише
вдумайтесь – співав концерт української пісні в
українських селах півдня країни. «Одну співаємо –
зал ледве реагує, другу – те ж саме. Врешті після
першого відділення запитую у голови колгоспу, а що
так? А він відповідає суржиком: то оні же ж руськіє.
Ещьо з 33-го.»
Ось статистика за 1933 рік, скільки людей
російського походження було переселено в Україну.
Із району Нижнього Новгороду в Одеську область
прибуло 141 ешелон. З Білоруської СРСР - 68
ешелонів у Дніпропетровську. Із західних областей
РРФСР у Дніпропетровську - 125 ешелонів. З
центрально-чорноземного регіону Росії в Харківську
область - 188 ешелонів. З Іванівської в Донецьку -
147 ешелонів. Переселяли колгоспами з кіньми,
коровами, вівцями, сільськогосподарським
реманентом, сім'ями, з людьми похилого віку та
дітьми, російських вчителів. Переселяли в порожні,
вимерлі від голоду українські села. Зрозуміло, чому
нащадки переселенців, проводять референдуми про
приєднання до історичної батьківщини, будують
барикади.
Генетику - не обдуриш. Невідомий автор цього
фото залишив нам на згадку якими були українці в південних областях України до 1933 року. Це наша генетика.
