Запорожець за Йорданом.

На горищі журналіста завжди є теми, репортажі, статті, нариси про які пам»ятається. Кілька років тому в Єрусалимі відбулася презентація книги єрусалимського поета українського походження Івана Поьомкіна «Запорожець за Йорданом». Присутні говорили про творчість поета і самого поета: людини відданої двом державам і культурам – Україні та Ізраїлю. У пана Івана відтоді вийшли ще книги, народилися, як діти, нові поетичні рядки, слова склалися у нові есе, переклади, статті. Мені так близька поезія пана Івана, бо сповнена добром, мудрістю, любов»ю до людей. Кілька віршів з книги і фото, як це було.

ІВАН ПОТЬОМКІН

Люблю єрусалимських цвіркунів.

Їхні невидимі оркестри

Таким заходяться щовечора концертом,

Що, якби змога, стояв і слухав їх

До вранішніх туманів,

Коли скрипки ховають од роси музики.

…Воїстину –

Незборний потяг висловить себе всьому,

В кого Господь вдихнув життя.

х х х

Не пострілом влучним

В самісігбке серце,

Щоб навзнак навіки лежать,

А потиском дружнім

Крізь січі-герці

Хотів би народи всі поєднать.

P.S. Щоразу, як Земля завершує

Ще один оберт,

Думаю про них, поборників

Братання,

! певен, що й завтра

Зійде сонце для всіх нас.

х х х

Поки спите ви,

Стану осінніми світаннями.

На травах порозкладаю

Мільярди сувенірів.

Будинки підрожевлю.

Вмию тротуари.

Підкину ще жарину

У парків багаття

І заспанії канни

На руки площ подам.

А вже коли займеться

Сонце в людськім усміху,

День заспіва над містом

Свій трудовий псалом,

Тоді скажу зустрічним

Таке просте й величне:

«Шалом!».