УКРАЇНЦІ В ІЗРАЇЛІ
Корифеї української пісні.
Два Ігоря і їх «Кохана».
Ігор Поклад - український композитор, Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, лауреат Шевченківської премії. Написав понад 150 пісень. Авторами слів були Микола Ткач «Не питай мене», Борис Олійник «Пісня про матір», Юрій Рибчинський «Чарівна скрипка», «Зелений клен». Але, мабуть, найпопулярнішою піснею середини минулого століття була пісня «Кохана» на слова киянина Ігора Бараха. Пан Ігор народився в родині вчителів, закінчив Київський медичний інститут. Працював на «Швидкій допомозі», захистив кандидатську дисертацію. Але поезія і вірші – це поклик душі. Так у 1963 році і народилася у двох талановитих Ігорів їх «Кохана». З 1993 року Ігор Барах жива в Ізраїлі. Упродовж шести років працював лікарем у ортопедичному відділенні лікарні «Іхілов» і займався науковою діяльністю на кафедрі анатомії та антропології Тель-Авівського університету. Ігор Барах відомий в літературних колах країни. Пісню «Кохана» виконували Костянтин Огнєвий, Тамара Меансарова, але мало хто знає, що в Києві у 1970 році цей шедевр української ліричної пісні виконав Муслім Магомаєв. Слухайте!!! Це неперевершено!
Михайло Бендіков - україньський та ізраїлький композитор, диригент, співак і викладач. Автор багатьох пісень, які вийшли на 14 дисках, 5 з яких -україньською.
"Подорож у минуле" в якому пісні на вірші Василя Симоненка, Анатолія Каляннікова та Володимира Шевчука.
"Серденько хоче любити" на вірші Анатолія Каляннікова, Віри Яшан, Володимира Варнавського, Миколи Луківа та Лідії Сірій.
"Відлуння доброти" у співдружності з ізраїльським поетом Ігорем Барахом.
Два диски під назвою"Пісні рідного краю" ліричний та патріотичний на вірші Василя Симоненка, Миколи Томенка, Анатолія Каляннікова, Наталії Замулко-Дюбуше, Олексія Кононенка, Петра Перебійніса, Леоніда Савоніна та Валентина Негоди. Написав кілька пісень на вірші ізраїльської поетеси Валентини Чайковської. Чимало пічень Михайла Бендікава виконує його дружина Світлана Бендікова, оперна співачка та викладач, Лауреат премії Союзу діячів мистецтв Ізраїлю імені Егуди Манор та премії міністерства абсорбції імені Юрія Щтерна. Тепер працює над записом нового диска "Уклоняюсь піснею тобі". Сподіваємося, що нові пісні Світлани та Михайла Бендікових стануть окрасою нашого сайту.
ІОНІСІЙ БОНКОВСЬКИЙ і його ГАНЗЯ-ЦЯЦЯ.
16 квітня – 200 років тому народився Бонковський Діонісій Федорович (1816-1881), поет, композитор, перекладач. Народився в с. Вороновиця, нині селище Вінницького р-ну, за походженням поляк, отримав гімназійну освіту, працював у судовій системі та в цивільній адміністрації, мешкав у містах Новоград-Волинському, Радомишлі, Києві та Бердичеві. Писав пісні на власні поезії – «Ґандзя-цяця», «Гей я козак, зовусь Воля» і ін., а також на вірші Тараса Шевченка – «Нащо мені чорні брови», І. Завадського – «Де шлях чорний», є автором дослідження «Про музику народних пісень», в якому висвітлив неповторність українського музичного фольклору. Здійснював переклади українською твори польського письменства. Останні роки проживав у м. Богуславі на Київщині. Діонісій Бонковський є автором надзвичайно популярної пісні «Чорнії брови, карії очі» на слова Костянтин Думитрашки, яка завжди є в репертуарах видатних митців України, як, власне, і «Ґандзя-цяця». Кілька слів про Костянтина Думитрашку. Ось що написано про нього у Вікіпедії: Думитрашко Костянтин Дмитрович — (1814 — 1886) — український письменник, поет. Народився у місті Золотоноша. Учився в Полтавській духовній семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив 1839 року. Протягом 25 років був професором академії, в останні роки життя — бібліотекарем. Початок літературної діяльності Костянтина Думитрашка припадає на 1830-ті роки. Він автор відомої бурлескно-травестійної поеми «Жабомишодраківка» (переробка із старогрецької «Батрахоміомахії»), писав легенди, балади, перекладав з німецької мови (уперше — взявся до «Фауста» Гете).Його поезія «До карих очей», написана 1854 року, стала українською народною піснею. Думитрашко відомий був і як автор статей з фольклору, на історично-літературні і морально-етичні теми: «Святочні колядки і вірші», «Іван-Купала» та інші. Його записи народних пісень і дум опублікував М. Максимович у «Збірнику українських пісень» (1849 рік).Займався також музикою і живописом.Талант Думитрашка також цінував Тарас Шевченко, який назвав його «безперечно обдарованою людиною».Помер Костянтин Думитрашко 1886 року., похований на Київському історичному кладовищі «Щекавиця».
В саду осіннім айстри білі (романс)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Був популярний в Україні до 60-х років XX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси» за упорядкування з передмовою та примітками Леопольда Ященка. Відомості про автора слів та музики — відсутні. Назва і перший рядок пісні у збірнику звучали «В моєму саду айстри білі». Романс вважається українською народною піснею. Сучасним виконавцем є київський гурт «Рідна пісня».[1]
В 60-х роках XX сторіччя у мелодії пісні з'явився «автор» Б. Тєрентьєв і пісню назвали «Вот кто-то с горочки спустился…»[2][3].
В саду осіннім айстри білі[4]
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі… (2)
Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили… (2)
Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить… (2)
Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман… (2)
Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав… (2)
Ізраїльський поет і перекладач Антон Паперний переклав на іврит відомий вірш Тараса Шевченко «Стоїть гора високая». Пісню виконує Ісраель Год.
Лірична (сумна, мрійлива, ніжна, мелодійна..) українська народна пісня "Цвіте терен" - певно, немає вихідців з України, які би її не чули. Завдяки чудовому перекладачеві Антону Паперному, івритомовні слухачі також зможуть зрозуміти журбу,про яку так гарно заспівав колись народ. Послухайте! адже тема кохання є інтернаціональною і поєднуючою (здебільшого..).
і при нагоді, дайте послухати своїм івритомовним друзям)
עץ השזיף פורח Цвіте тер
Цвiте терен, цвiте терен, листя опадає.
Хто з любов'ю не знається, той горя не знає.
Хто з любов'ю не знається, той горя не знає.
А я ж, молода дiвчина, та й горя зазнала.
З вечорочку не доїла, нiчку не доспала.
Ой, вiзьму я креселечко, сяду в край вiконця.
I ще очi не дрiмали, а вже сходить сонце.
I ще очi не дрiмали, а вже сходить сонце.
Ой, дрiмайте, не дрiмайте, не будете спати.
Десь поїхав мiй миленький
iншої шукати.
Цвiте терен, цвiте терен, листя опадає.
Хто з любов'ю не знається, той горя не знає.
Хто з любов'ю не знається, той горя не знає.