МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ,
яким пам»ятаю.
Київ, 1972-73 рік. Хрещатик, 10. Велична і красива споруда, в якій знаходилися редакції
українських видань та корпункти всесоюзних газет. «Київська правда», «Известия».
Журналів «Хлібороб України» і «Ранок». Тоді в останньому працював Микола Сингаївський:
не високий, кремезний і завжди сумний. Так здавалося мені 19-річній дівчині, студентці
факультету журналістики, яка, за відсутності статків у батьків, мала трохи працювати. Таку
нагоду мені допоміг здобути викладач Київського університету Олександр Семенов, член
спілки журналістів України, який мав добрі стосунки з головою організації редактором
«Київської правди» Вадимом Дубенком та відповідальним секретарем спілки Людмилою
Щербиною. Спілка журналістів знаходилася на першому поверсі цієї ж споруди. Зустрічалися
з паном Поетом часто, майже завжди, коли я приходила в організацію, аби щось віддрукувати
або прийняти від членів гроші. Він вітався і йшов далі мовчки. Коли ж ми зустрічалися у ліфті,
він завжди питав, на який мені поверх? Мене це сердило, але я посміхалася і відповідала.
Одного разу я запитала: Вам на який поверх? І тут Микола Сингаївський вперше засміявся –
так щиро і весело, і вигукнув: Ви що до цього часу не знаєте, що я Микола Сингаївський і
працюю в журналі «Ранок», який знаходиться на п»ятому поверсі !???? Після того, він завжди
посміхався мені. Микола Федорович Сингаївський народився 12 листопада 1936 року. 2013
у селі Шатрище Коростенського району Житомирщини у родині хлібороба. Освіту здобув у
Київському ун-ті, працював у редакціях різних видань: газети «Літературна Україна», журналу «Ранок». У 1958році видав першу збірку для дітей «Жива криничка». На вірші поета написано багато пісень, це «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства». Надзвичайно близькою кожній людині є пісня «Чорнобривці» ─ у словах поета і в мелодії композитора Володимира Верменича. У доробку поета понад 30 збірок, серед яких 13 створено для дітей. Помер поет у 2013 році. Чи знала я тоді достеменно ким був Микола Сингаївський для України? Мабуть ні. Тепер знаю.
