ГОРОБИНА.

Горобина — дерево з червоними кетягами червоних ягід. В піснях до неї зазвичай звертаються за підтримкою і навіть порадами — і це невипадково, вважається, що горобина володіє потужною позитивною енергетикою. Можна в це вірити, можна не вірити, а от цілющі властивості плодів горобини давно випробувані і доведені. В давнину говорили: “На будь-яку болячку зілля виростає". Згідно з повір'ям, достатньо побути деякий час під покровом горобини червоної, щоб її лікувальні властивості "відігнали" майбутні хвороби від людини, а дівчата просили у горобини відігнати від коханого вплив суперниці.

Зверталися до образу горобини і поети. Ізраїльська поетеса українського походження з Петах-Тикви Лариса Борисенко написала ось такий гарний вірш про цю красиву червону ягоду. Вірш так і називається «Горобина». Як сама сказала пані Лариса, вірш «з пелюшок». Читаємо і бажаємо поетесі нових творчих успіхів.

ГОРОБИНА

Червонощока та розкішна горобина

Між листям кетяги яскравістю горять,

Сором’язливо зашарілась мов дівчина,

Що вперше хлопця вийшла зустрічать.

Тендітна і ошатна чарівниця,

В оздобі зелені промінням осяйна.

Очей не відірвать, не надивитись

На сонячність,що випромінює вона.

В задумливу осінню позолоту

Вона вкрапляє радощів буття.

Розбурхує природу від дрімоти

Й несе надію на щасливе майбуття.

До вашої уваги ще один вірш Лариси Борисенко.

Він про музику. І музику душі, яка то плаче, то співає.

Звуки музики, як і звуки душі, залежать від настрою.

І той, хто пише, і той, хто її виконує намагається

в кожному з нас відзнайти ті ноти і струни,

які б об»єднали нас, дали нам насолоду і примусили

забути хоч на мить незгоди, а віддатися музиці і

піднятися разом зі звуками в «простори небокраю».

І МУЗИКА ПОЛИНУЛА…

Торкнулись пальці дотиком легким.

Смичок припав до струн немов в екстазі.

І ніжним голосом – чарівним,неземним

Мелодія полинула відразу.

Вона щомить знялася до небес

Й злетіла птахом крізь простори в небокраї

І перевтілюючи вирій в шепіт плес,

Дзвеніла кришталевим водограєм.

Чарівних звуків затамований політ.

Щось незбагненне,вічне й фантастичне,

Що поглинає і захоплює весь світ,

Незвідане,хвилююче й величне.

Сміється й плаче зачарована душа.

Щезають десь і смуток,і турботи.

І лине музиці навздогін в небеса,

Долаючи простори і висоти.