УКРАЇНЦІ В ІЗРАЇЛІ

                                                                                           ЄГИПЕТСЬКА БУСРА В РУКАХ УКРАХНКИ.

 

 

 

   Родина бісеру - стародавній Єгипет, де з непрозорого скла умільці виготовляли штучний діамант і називали «бусра». З неї робили прикраси, і це був предмет торгівлі. В Україні бісер відомий з давніх-давен, коли жінки вирішили прикрасити себе і свій побут цими різнокольоровими камінцями. Історія вишивки бісером передавалася з покоління в покоління, дійшла і до нас, прикрасивши оригінальністю квітів і форм атрибути сучасних модниць. У Київській Русі бісер активно використовувався для виготовлення картин, прикрас, домашнього начиння. Про це свідчать археологічні розкопки на території сучасної України.

    Коли вперше побачила роботи Юлії Надоленко, щиро була здивована, що цим промислом Юлія займається не так багато часу: всього кілька років і це не дісталося їй у спадок. Ніхто з її рідних не займався шиттям бісером. Її чоловік - Надзвичайний і Повноважний Посол України в державі Ізраїль Геннадій Надоленко п»ять років  представляє інтереси України в єврейській країні, ось власне стільки Юля і вишиває бісером. На картинах  соняшники, маки, іриси, які так нагадують дитинство в невеликому українському містечку. Але є картини і з місцевими сюжетами: обличчя  ізраїльтянок і різні морські мешканці. Два роки тому, коли в Україні почалася неоголошена війна з Росією, пані Юлія влаштувала аукціон зі своїх робіт. Тоді було продано картина на чотири з половиною тисячі доларів і всі гроші пішли на потреби солдатів, які воювали на сході України.

• Шити приємно, але потрібна певна посидючість, адже кожну бісеринку треба нанизати на ниточку і не втратити, - розповідає Юля. - Знаєте, я поміняла багато країн, але чомусь в Ізраїлі мені раптом спало бажання вишити бісером улюблені квіти, вплітаючи в них смуток за рідним домом, Україну, віддаючись спогадам, мріям. А іноді навпаки, сідаю вишивати, коли добре на душі, коли хочеться з усіма поділитися радістю. Де беру сюжети? Скрізь: це і минуле, і сьогодення, і майбутнє. Ось картина «Богородиця». Коли сюжет народився в мені, робота зайняла рівно стільки, скільки знадобилося часу на покупку бісеру і власне вишивку. Іноді сюжети даються важко, ось в душі сидить, а на полотно ніяк. Знала давно про майстерність єгипетських умільців шити бісером. Ось тут на Близькому сході і захотілося спробувати. І, знаєте, це здорово! Так приємно дивитися на свою роботу, коли намистинка до намистинки  і ось уже стеблинка, пелюстка, сюжет! Та й в Україні шиття бісером відомо з давніх часів.

    Вдивляюся в картини Юлі - і мені  сумно, адже каденція посла скоро закінчиться, і їхня сім'я поїде в іншу країну. Там інше життя, інші сюжети. Але радує, що залишаться фото цих дивовижних картин, в яких стільки тепла і душевної Юлиної доброти. Подивіться  і ви.