top of page

                                                                                                              БАБИН  ЯР

                                                                                 Є.Євтушенко. Переклад Лариси Борисенко.

Без пам’ятників й монументів Бабин Яр,

Лише круте провалля,  як надгробок.

В моєму серці болю й скрути шал

Немов мій вік,як вік єврейського народу.

 

Мені здається,що я іудей

Блукаю по античному Єгипту.

А ось я на хресті розп’ятий гину

Й кров  стікає із моїх грудей.

 

Мені здалося враз,що Дрейфус – 

Це вже я.

Міщанство – це мій зрадник і суддя.

І я за гратами, потрапив у кільце 

Змордований,ображений,зацькований

І дамочки із лиштвами  брюссельськими

Регочуть й тичуть парасольками в лице.

 

Мені здається, що я хлопчик з Бєлостоку

І на підлозі ручаями  людська кров.

Й вожді трактирного кривавого потоку

Тхнуть перегаром і лютують знов і знов. 

 

Бандитським чоботом відкинутий,безсилий

Благаю їх,прошу. Та все дарма. 

Під п’яний регіт:»Бий жидів, рятуй Росію!»

Гвалтує   нелюдь мою матір і вбива.

 

Народе мій російський, я ж бо певен,

Що інтернаціональний ти по суті.

Та є між тебе ті,що так ганебно

Принижували твою честь в віках здобуту.

 

Земля твоя  щедротна на добро

Така вже з давніх літ її природа.

Ганьбить  мене лише її антисемітське зло

Під назвою «Союз російського народу».

 

Мені здається,що я – Ганна Франк

Тендітна,немов паросток у квітні.

І я закоханий. І не потрібно фраз.

Лиш погляди очей наших привітні.

 

Нажаль так мало нам дозволено відчуть

Яскравість зелені,ясну прозорість неба.

Я лише можу пригорнутися до тебе

Так ніжно,що на мить про все забуть.

 

Сюди ідуть?То громи весняні. Ти не лякайся.

 Лише мене міцніше обніми.

Губами приторкнись моїх. Й не озирайся!

Вже двері зламують? То льодові громи!

 

Над Яром Бабиним лиш шелест диких трав

Дерева похилились журно й безнадійно.

Все мовчки галасує тут. Я капелюха зняв

І відчуваю,як сивію я  повільно.

 

Я сам немов безмовний зойк стою

Над тисячами тисяч тут загиблих.

Я – кожен той розстріляний малюк.

Я – кожен той дідусь,якого рів поглинув.

 

Не заспокоїтись мені і не забути,

Хоч «Інтернаціонал» тут прогримить,

Коли  похований навічно   буде

Останній на землі антисеміт.

 

Єврейська кров в моїй крові відсутня.

Антисемітам не ввести мене в оману.

Для них єврей я нині й на майбутнє,

Хоча для всіх я справжній росіянин.

© 2015 Світлана Глаз

bottom of page